Про необхідність дотримуватися сівозміни знають навіть рослинники-початківці. У відкритому грунті одна й та сама рослина намагаються не повертати на колишнє місце раніше, ніж через 3-4 роки. Однак у теплицях чергуванням культур нерідко нехтують.
Навіщо потрібна сівозміна?
Сівообіг – це грамотна ротація культур, що вирощуються на конкретній ділянці. Його необхідність зовсім не надумана, а пояснюється тим, що беззмінний обробіток тих самих рослин призводить до, так званого, ґрунтовтомлення. Ось основні його ознаки:
Накопичення в ґрунті патогенних мікроорганізмів , що викликають «спеціалізовані» для рослин захворювання. Наприклад, при вирощуванні томатів акумулюються збудники фітофторозу, при монокультурі огірків – борошнистої роси, перцю – вертициллезу, цибулі – пероноспорозу тощо. Ризик зараження зростає, якщо одному ділянці практикується постійне обробіток культур однієї родини. Але є хвороби, які однаково небезпечні навіть рослин різних видів. Наприклад, антракноз розвивається і на огірках, і на томатах, а до білої гнилі сприйнятливі капуста та морква.
Збільшення кількості шкідливих комах . Наприклад, беззмінне вирощування коренеплідних культур приваблює нематод, а в зоні вирощування цибулинних селиться муха цибуля.
Виснаження та зниження родючості грунту . Причиною стає накопичення у ґрунті специфічних кореневих виділень, які у великих концентраціях пригнічують зростання рослин (наприклад, капуста підкислює ґрунт).
Крім того, до виснаження призводить постійний винос з урожаями тих самих елементів і, як наслідок, порушення мінерального балансу.
Я кщо родючість тепличного субстрату можна відновити внесенням вапняних матеріалів та добрив, то боротьба з патогенною мікрофлорою та шкідниками без застосування хімічних засобів захисту найчастіше буває малоефективною. При цьому обробки пестицидами призводять до загибелі та корисної мікрофлори, а патогени можуть адаптуватися до дії препаратів. Згодом вони накопичуються в такій кількості, що без трудомісткої та досить витратної заміни верхнього шару ґрунту не обійтися.
Не допустити такого плачевного стану можна, дотримуючись принципів сівозміни.
Особливості сівозміни в теплицях
Якщо у відкритому ґрунті чергування культур відбувається щорічно, то в тепличних умовах часові рамки звужуються. На одній площі можна виростити кілька врожаїв упродовж року. При цьому порядок обробітку різних культур складають так, щоб максимально врахувати їх біологічні особливості та мінімізувати витрати на підтримку сприятливого мікроклімату.
Для зручності культури можна поділити за кількома критеріями.
Тривалість терміну вегетації:
короткий – редис, цибуля на перо, кріп, шпинат,
середній - огірок, кабачки,
довгий – томати, баклажан, перець.
Сімейство рослин :
пасльонові – томат, перець, баклажан,
гарбузові – огірок, кабачки, патисони,
хрестоцвіті – капуста, редис,
складноцвіті - салат, цикорій,
парасолькові – кріп, петрушка, морква, селера,
амарилісові (цибулеві) – цибуля, часник,
мареві - шпинат, буряк.
Отримувана продукція :
коренеплоди – редис, морква,
плоди – томат, огірок, баклажан, перець,
листя та качани – петрушка, салат, кріп, капуста.
При складанні тепличного сівозміни керуються такими правилами:
Культури одного сімейства не розміщують одна за одною.
Д ля осіннього і зимового вирощування вибирають холодостійкі культури, що швидко ростуть, успішно вегетують в умовах короткого світлового дня (редис, цибуля на перо, шпинат, салат).
Навесні теплицю займають вимогливими до тепла та тривалості освітлення рослинами (томатами, огірками, перцем).
Чергуються культури з різним характером плодоношення:
листові - пізнім літом і восени вирощують салат, кріп, пекінську капусту, петрушку,
коренеплодні - пізньої осені, взимку грядки займають редисом, дайконом,
плодові – навесні висаджують томати, огірки та інші теплолюбні рослини.
Враховується вплив попередників:
Огірки добре розміщувати після редиски та капустяних культур, а томати – після цибулинних та бобових.
Капусту не рекомендується висаджувати поряд або після шпинату, ревеню, петрушки.
Варто відмовитися від постійного чергування лише двох культур: огірків та томатів. Незважаючи на те, що вони відносяться до різних сімейств, вони мають загальні захворювання.
Перці, огірки, баклажани, кабачки, капуста чудово відгукуються на розміщення після сидератів.
Сидерати в тепличній сівозміні
Хороші результати як проміжні культури дають сидеральні культури, завдяки яким вплив монокультури в теплицях нівелюється. Збудники деяких хвороб навіть за умов сівозміни здатні тривалий час зберігати життєздатність, а сидерати через активізацію корисних мікроорганізмів пригнічують їх.
До того ж, ці культури швидко нарощують надземну масу, після скошування є хорошим органічним добривом або мульчею. Їх коріння «підтягують» поживні елементи з глибших шарів ґрунту, розпушують і структурують ґрунт.
Як сидерати в теплицях сіють:
бобові (віка),
злакові (овес, жито),
хрестоцвіті (гірчиця, масляна редька) культури.
Жито висівають восени після звільнення грядок від томатів та збирання всіх рослинних залишків. Щоб уникнути вимерзання на рослини, накидають сніг і навесні скошують. Гірчицю використовують для посівів у лютому-березні та зрізають під корінь, коли вона досягне висоти 20-30 см. Ці культури особливо корисні для оздоровлення ґрунту.
Менш ефективними щодо знезараження є бобові культури, хоча вони безумовні лідери зі збагачення грунту азотом.
В умовах монокультури не зашкодить подвійна порція сидератів: під зиму проводять посів гірчиці або редьки, які до морозів скошують і перемішують із субстратом, а з приходом весни висівають віка-овсяну суміш і через 20-30 днів після сходів закладають зелень у ґрунт.
Спільні посадки
З урахуванням обмеженої площі в теплицях нерідко практикують спільні посіви, при яких вирощування основних плодових культур комбінують із зеленими та коренеплодними. Такий прийом дозволяє не тільки раціональніше використовувати простір закритого ґрунту, а й підтримувати сприятливе фітосанітарне тло.
Наприклад:
томати добре уживаються з петрушкою, цибулею, базиліком, редисом;
огірки – з кропом, шпинатом, зеленим салатом та капустою.
Рослини з коротким періодом вегетації висаджують у міжряддях або по периметру грядок і прибирають до того, як основна культура наростить сильне листя і створить тінь.
Як бачимо, навіть на обмеженій площі можна уникнути негативного впливу монокультури, не вдаючись до тотального застосування хімічних засобів. При цьому для кожного господарства практичним шляхом можна розробити таку сівозміну, яка дозволить помітно скоротити витрати сил, коштів, часу та підвищити віддачу з тепличних грядок.
Написати коментар