У структурі тепличних площ України частку огірка припадає майже 50%, причому більшість урожаю вирощується у господарствах населення. У чому ж криються секрети успішного обробітку цієї культури у закритому ґрунті?
Що важливо знати про огірки?
Огірок – дуже ніжна теплолюбна культура, вимоглива до освітлення, родючості ґрунту, вологості ґрунту та повітря.
Будучи вихідцем із тропіків та субтропіків, він є рослиною короткого дня, якій для повноцінного розвитку достатньо 12 годин безперервного освітлення на добу. При 14-16-годинному світловому дні цвітіння/плодоношення розтягується, рослини передчасно старіють.
Оптимальна температура для проростання огірка – 25˚С (мінімальна +15˚С), після появи сходів її на кілька днів знижують до 16-18˚С, щоб загартувати та уникнути витягування сіянців, у фазу цвітіння та плодоношення підтримують на рівні 23-30 З днем і 20-22 З вночі.
Поряд із слаборозвиненою кореневою системою з низькою всмоктувальною здатністю ця культура інтенсивно формує надземну масу з великою поверхнею, що випаровує листя.
Традиційні сорти огірків - це однодомні роздільностатеві рослини з перехресним запиленням, у яких чоловічі квітки (у народі – пустоцвіти) формуються на головному стеблі, а жіночі (з мініатюрним зеленцем у основі) – на бічних пагонах. Запилення у такому разі відбувається комахами, але при зимовому та ранньовесняному вирощуванні огірків у теплицях це з об'єктивних причин неможливо. Як же бути?
Яке насіння огірків вибрати для закритого ґрунту
Турботами селекціонерів огірок набуває властивостей, які помітно спрощують його обробіток, у тому числі й у теплицях. У закритому ґрунті найкращі результати досягаються при вирощуванні сучасних гібридів, до переваг яких належать:
с амозапилення (формування маточок і тичинок в одній квітці) або партенокарпія (жіночі квітки зосереджені на центральному стеблі і не потребують запилення);
стійкість до поширених хвороб (борошняної роси, пероноспорозу, вірусної мозаїки, кладоспоріозу, сірої гнилі та ін.);
стійкість до зниженої освітленості, повітряної посухи, зниження температури;
відсутність гіркоти та обмежене зростання плодів із збереженням їх форми;
«букетне» плодоношення (формування кількох зав'язей в одній пазусі аркуша);
генеративний тип (рослини компактні та слабо гілкуються);
скоростиглість та тривалий термін плодоношення.
Як бачимо, у процесі селекції вдається нівелювати вразливі в агротехнічному плані особливості огірків і прищепити цінні з господарської точки зору ознаки. Тому вибір правильного насіннєвого матеріалу - це основа отримання високого якісного врожаю за умов конкретного тепличного господарства.
Але, незважаючи на низку вигідних властивостей, високотехнологічні сорти та гібриди залишаються вимогливими до умов вирощування.
Підготовка грядок та ґрунту в теплиці
Грунт для огірків повинен бути пухким, вологоємним, з близьким до нейтральної реакцією середовищі і дуже родючим. Його можна приготувати з дернової (польової) землі, перегною та торфу, які змішуються у рівних пропорціях або у співвідношенні 1:1,5:2,5. Додатково грунтозміш заправляють деревною золою і фосфорними добривами, а калій і азот вносять у вигляді підживлення в процесі вегетації.
Якщо огірок вирощується взимку, то технічне обігрів можна доповнити застосуванням біопалива. У такому випадку на дно викопаної траншеї укладається свіжий коров'ячий гній або компост (суміш листя, трави, тирси, кухонних відходів тощо), який засипається шаром приготовленим грунтом мінімум 25 см і рясно зволожується. Розкладання свіжої органіки сприяє інтенсивному виділенню тепла (особливо у перший місяць) та постачанню повітря вуглекислим газом, необхідним для фотосинтезу.
Посів огірків, вирощування розсади, формування кущів
У теплицях огірки вирощують розсадним та безрозсадним способом.
У першому випадку насіння висівається на глибину 0,5-1,5 см відразу в окремі ємності, щоб при пересадці рослин (у фазу 3-4 справжніх листків) на постійну грядку уникнути пошкодження кореневої системи. Такий спосіб більш економічний у плані обігріву, оскільки достатню для швидкої та дружної появи сходів температуру (+25˚С) підтримують на обмеженій площі або в невеликому, спеціально відведеному для цієї мети приміщенні.
При безрозсадному способі огірки сіють відразу на підготовлені ділянки, заглиблюючи насіння не більше ніж на 2 см. Для збереження тепла та вологи у ґрунті та прискорення проростання посіви накривають міні-теплицями на основі білого агроволокна або плівкою.
У закритому ґрунті огірок вирощують на шпалерах. Важливим аспектом при цьому є схема розташування рослин, густота посадки та спосіб формування куща. Визначити оптимальний спосіб висадження допоможе наступна інформація:
д ля зимово-весняного періоду ідеально підходять партенокарпічні гібриди генеративного типу, у яких жіночі квіти ростуть на центральному стеблі та не потребують запилення. Догляд за ними максимально полегшений і полягає у регулярному видаленні слаборозвинених бічних пагонів. За такого способу формування куща оптимальна густота становить 4 рослини на 1 кв. м;
при літньо-осінньому вирощуванні вибирають сорти/гібриди з більшою схильністю до розгалуження, а на 1 кв. метр у такому разі припадає 2-3 рослини;
універсальний спосіб пасинкування огірків полягає в обов'язковому видаленні бічних пагонів і квіток у пазусі нижніх 4 листків. Зумовлено це тим, що коренева система молодих рослин ще недостатньо добре розвинена та не може повноцінно забезпечити інтенсивне нарощування надземної маси та формування плодів. Таким чином рослина звільняється від зайвого навантаження, щоб коріння зміцнилося, а розташовані вище зав'язі отримували повноцінне харчування.
У сортів, що гілкуються, і гібридів у пазухах наступних 2-3 листя зав'язі залишають, а пасинки повністю видаляють. Починаючи з 7-8 аркуша, у пазухах залишають зав'язі та пасинки з 2 листками, вище – зав'язі та пасинки максимум з 3 листками. Верхівку, що досягла висоти, шпалери прищипують;
поширена схема посадки огірків у теплицях передбачає формування стрічки по 2 рядки у кожній. При цьому відстань між рядками може коливатися в діапазоні 40-70 см, між рослинами в ряду – 20-60 см, проходи між стрічками – 0,8-1 м. .
Загущення посадок допускати не можна, щоб не погіршувати умови освітлення рослин та не створювати сприятливі умови для розвитку хвороб та шкідників. Слід своєчасно позбавлятися від нижнього висохлого листя і пагонів, що відплодоносили, регулярно провітрювати теплицю, не створюючи протягів.
Підживлення та полив тепличних огірків
Удобрюючи та поливаючи огірки, не забувайте, що:
сприятливий режим їх харчування формується при дробовому внесенні добрив у вигляді підживлення, так як ця культура не виносить підвищеної концентрації солей у ґрунтовому розчині;
Основний акцент у процесі вегетації робиться на азотно-калійні підживлення під час поливів, тоді як основну дозу фосфору вносять під час передпосадкової підготовки грядок. У період плодоношення підвищується потреба рослин у магнії та кальції;
у холодну похмуру погоду підживлення краще призупинити чи обмежити. У таких умовах поглинання поживних елементів уповільнюється і мінеральні солі можуть накопичуватися у ґрунті у надлишкових дозах;
полив огірків проводять водою кімнатної температури (+23-24С);
оптимальний рівень вологості для огірків – 70-80%. Зниження цього показника супроводжується опаданням зав'язі, погіршенням якості та деформацією плодів, а перезволоження та заболочування ґрунту знижує опірність рослин захворюванням та зупиняє їх зростання.
Д о початку плодоношення полив проводять раз на 3-4 дні з розрахунку 8-10 л на 1 кв. м, надалі потреба у воді збільшується – поливи проводяться щодня в нормі 3-5 л на 1 кв. м. У похмурі дні поливи припиняють чи обмежують;
уникнути ущільнення ґрунту при регулярних поливах допомагає система краплинного зрошення, при якій кореневий шар зволожується поступово, а структура ґрунту не порушується;
для збереження вологи в ґрунті, придушення зростання бур'янів, скорочення кількості розпушування застосовують мульчуючі матеріали (компости, перегній, чорне агроволокно або плівка).
Боротьба з хворобами та шкідниками
Якщо на грядках виявилися трипси, попелиця, кліщі або ознаки зараження борошнистою росою, пероноспорозом і т.д., то приступати до лікування слід негайно.
Надійніше використовувати для цієї мети хімічні фунгіциди (Квадріс, Імпакт) та інсектициди (Конфідор, Ф'юрі, Бі-58, Талстар), розчинами яких рослини обприскують по всій висоті, рівномірно обробляючи тильну та лицьову сторону листя.
Однак у період плодоношення такі заходи неприйнятні через ризик накопичення токсичних речовин у продукції. У такому разі на допомогу приходять народні засоби чи бактеріологічні препарати.
Безумовно, краще не допускати «розгулу» інфекцій та шкідників, а вживати профілактичних заходів: підтримувати оптимальні тепличні умови, дотримуватися сівозміни, знезаражувати ґрунтовий субстрат.
Написати коментар